-
1 вірити
to believe, to have faith in; ( довіряти) to trustвірити комусь — to have confidence in, to give credit to, to trust; to give credence (to)
сліпо вірити комусь — to have implicit faith in, to swear by
-
2 повірити
(тк. док., комусь) to believe; to trust; ( у щось) to believe in; to credit, to give credit (to)хто міг би повірити? — who would have believed it? повір мені, що… take it from me that…
-
3 довіряти
= довірити1) тк. недок. ( вірити комусь) to trust (smb.), to confide (in smb.); ( вірити чомусь) to give credence (to smth.)не довіряти комусь — to distrust smb.
не довіряти чомусь — to give no credence to smth.
2) ( доручати) to entrust (to), to commit (to)довіряти комусь щось — to entrust one with smth., to commit ( to entrust) smth. to one
-
4 звіряти
I = звірити( перевіряти) to check ( against), to verify; (взаємно порівнювати тж.) to compare ( with), to collate ( with)II = звірити( повіряти) to confide (to), to entrust (to)
См. также в других словарях:
довірити — вірям, віряш, Рс. Опускатись на чиюсь вірність, довіряти кому небудь когось або щось, виявити довір я комусь … Словник лемківскої говірки
певний — а, е. 1) Чіткий, твердий (про рухи, кроки і т. ін.). 2) Який відповідає дійсності; правильний, точний, вірогідний. 3) Точно визначений, визначуваний. || Виділений, призначений для чого небудь. || Дібраний серед аналогічних осіб чи предметів або… … Український тлумачний словник
ввіряти — (увіря/ти), я/ю, я/єш, недок., вві/рити (уві/рити), рю, риш, док. 1) перех. Покладаючись на кого , що небудь, довіряти, віддавати щось у чиєсь розпорядження, на чиюсь волю. || Довіряючи, розкривати, розповідати те, що не підлягає розголосу. 2)… … Український тлумачний словник
серце — я, с. 1) Центральний орган кровоносної системи у вигляді м язового мішка, ритмічні скорочення якого забезпечують кровообіг. || Місце з лівого боку грудної порожнини, де розміщений цей орган. •• Пивне/ се/рце зміни в серці, які розвиваються при… … Український тлумачний словник
ударяти — (вдаря/ти), я/ю, я/єш, недок., уда/рити (вда/рити), рю, риш, док. 1) перех. і неперех., по чому, у що, об що. Чинити удар, удари; бити. || у сполуч. зі сл. по плечі. Плескати по плечах, виражаючи доброзичливе ставлення до когось. || Спричиняти… … Український тлумачний словник
ужарювати — (вжа/рювати), юю, юєш, недок., ужа/рити (вжа/рити), рю, риш, док., перех. 1) Добре, до готовності просмажувати. 2) тільки док., перен., розм. Виконати що небудь (пісню, танок і т. ін.) з запалом, пристрасно. 3) тільки док., перен., розм. Ударити… … Український тлумачний словник
віра — I и, ж. 1) Упевненість у чомусь, у здійсненні чого небудь. || у кого. Впевненість у позитивних якостях кого небудь, у правильності, розумності чиєїсь поведінки. 2) Те саме, що довір я. •• Ві/ри не йме/ться кому не віриться комусь. Жи/ти на ві/ру… … Український тлумачний словник
надіятися — і/юся, і/єшся, недок. 1) на що, без додатка, з інфін., із спол. що. Мати надію, розраховувати на що небудь; сподіватися. || розм. Чекати появи, прибуття кого , чого небудь, вірити у настання чогось. 2) на кого – що. Покладатися на кого , що… … Український тлумачний словник
непевний — а, е. 1) Який має сумнів щодо достовірності чого небудь; позбавлений віри, впевненості в комусь, чомусь. 2) Який свідчить про відсутність упевненості, рішучості, твердості в кого небудь, у чиїхось діях. || Нестійкий, нетривкий, хисткий. Непевні… … Український тлумачний словник
переконувати — ую, уєш, недок., перекона/ти, а/ю, а/єш, док., перех. 1) Доводити що небудь комусь, змушувати кого небудь повірити у щось, погодитися з ким , чим небудь. 2) з інфін., із спол. щоб. Умовляти зробити що небудь; схиляти до якогось рішення … Український тлумачний словник
повіряти — я/ю, я/єш і рідко пові/рювати, юю, юєш, недок., пові/рити, рю, риш, док., перех. 1) Розповідати, звіряти кому , чому небудь щось потаємне, інтимне. 2) Виявляючи довір я, доручати, передавати кому небудь когось, щось; довіряти. 3) рідко. Довіряючи … Український тлумачний словник
